Щось цікаве

Зустріч Нового року має в собі щось  незвичайне. Ми очікуємо дива, пишемо бажання і надіємось на краще в наступному році. Минулого року 31 грудня я написала свої плани на цей рік. Я чітко вирішила, що починаю з чистого листка. Тобто, я намагалась забути всі негаразди, образи, біль, неприємні ситуації, що зі мною ставались раніше. Я казала собі, що минуле залишаю в минулому. Фото з Інтернету

"Нехай маленькі радості роблять приємним кожен день, а приємні дні складаються в щасливе життя!" (Невідомий автор).  Що потрібно нам для щастя? Чіткої відповіді нема, але напевно, щоб нас кохали, бути здоровим, мир у світі. І щоб почуватись щасливим потрібно любити прості речі і маленькі дрібниці, радіти життю і жити в своє задоволення. Тому я ділюся своїми щасливим моментами в цьому році.

В житті є те, що надихає на щось велике, додає снаги життю або просто допомагає йди далі. Це речі і не завжди вони матеріальні, люди, почуття. Це те, чим я захоплюсь. Те, що здатне розфарбовувати сірі будні, піднімати настрій. Дещо з цього переліку мотивує або залишає приємні спогади, дехто показує силу волі та просто надихає.  Краєвид з гори Тростян, Львівська обл.

          Ця книга про маловідому сторінку українського повстанського руху - про Отаманщину на території Київської області. Автор розповідає нам про повстанців, які боролись з радянською владою за вільну і незалежну Україну ціною власного життя. Роман-хроніка заснований на реальних подіях і відтворює справжнє історичне минуле. Книга вражає своєю простотою. Насиченість подій переплітається з вдало підібраними героями. Сюжет захоплює з першої сторінки роману та переповнює переживаннями за долю кожного персонажа. Тебе уявно переносить в далекий 1919 рік. Ти намагаєшся зрозуміти, яка доля спіткала український народ. Ти усвідомлюєш скільки жертв загинуло від боротьби за незалежність, від знущань "червоної" влади. Ти співпереживаєш із борцями, які втрачали побратимів і зазнавали поразок. Ти розумієш простих людей, які потерпали від війни, які втрачали рідних, дах над головою та спокій в серці.           Цей роман залишив слід в моїй пам'яті. Я рада, що сучасні п

Ця поїздка відбулась ще влітку, але чомусь лише зараз я вирішила нею поділитись. Після отримання шенгенської мульти візи, на меті було виконати правило першого в'їзду - перетнути польський кордон. Вибрала я економ-варіант це поїхати в Перемишль, польське місто, що знаходиться в 12-ти км від кордону. Одного літнього ранку ми з подругою вирушили у цю поїздку. Доїхали ми до українського кордону електричкою Львів-Мостиська за 13 грн. Далі пішли на пішохідний пункт пропуску Шегині-Медика. Сам перетин зайняв близько 4-ох годин через велику кількість людей і штовханину, після якої в мене на руці залишився синець. Але ці неприємності відразу забулись, як тільки ми отримали штамп в паспорті "в'їзд". Потім ми доїхали до Перемишля маршруткою за 2 злотих. Водія спитали де знаходиться вулиця з нашим хостелом і вирушили на її пошуки, так як були стомлені після дороги. Трохи поблукали, але все-таки хостел ( 25 злотих + 8 злотих постіль) знайшли і поселились в нього. Ось таким

"Якщо вам потрібні нові черевики, викиньте старі. Якщо вам потрібно новий одяг, почистіть вашу шафу. Ви повинні з доброї волі розлучитися з вашими стереотипами, щоб відкритися для нового". © Ренді Гейдж  Це дуже вдала цитата. Після її прочитання я зрозуміла, що ми часто загромаджуємо себе непотрібними речами, які нам заважають жити. Правильно, щоб отримати щось нове потрібно позбутись від старого. З кожною річчю виникають певні асоціації та емоції і не завжди вони є позитивними. Не потрібно накопичувати енергію, яку зберігають ці речі. І справа не тільки в матеріальних речах, позбутись слід і негативу, якщо такий накопичився. Фото з інтернету Я давно хотіла піти на нову роботу, купити новий одяг, ноутбук. Ніяк не могла придбати і не те, що грошей бракувало. Просто не хотіла їх витрачати. Але в цьому і суть цього закону, чим легше ми віддаємо, то і легше нам щось отримати. Роботу не хотілось змінювати, так як перебувала в так званій "зоні комфорту". Я ча

 " Heaven is not a place , and it is not a time . Heaven is being perfect ".   "Небеса - це не місце і не час . Небеса - це досягнення досконалості".       Річард Бах . Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон

 Це не рейтинг, а перелік одних з моїх найулюбленіших книг сучасних українських авторів. Переможців не судять. - О. Есаулов. Сюжет цієї книги просто захоплює, оскільки, заснований на реальних подіях, прочитавши роман можна краще пізнати історію українського визвольного руху. Мати все. - Люко Дашвар. В житті точно не гроші головне, щастя за них не купиш.  Грішниця. - О. Печорна. Ніколи не пізно ставати кращими та вчитись на власних помилках. Молоко з кров'ю. - Люко Дашвар. Книга цієї авторки точно не дасть заснути. Підіймайся і йди. - Г. Медвідь. Книга про життя, кохання. Про те, що потрібно йти далі, долаючи перешкоди.

2 дні 5 машин 500 км Маршрут: Львів-Рівне-Острог-Дубно-Львів Багато розповідей я чула про подорожі автостопом. Подруга, яка раніше вже так мандрувала і має багато друзів автостоперів переконала, що це безпечно. От ми і ми з нею вирішили спробувати. Маршрут я вибрала спонтанно. Основна наша мета - це Острог, і по дорозі ми вирішили заїхати ще в Рівне та Дубно. Сама поїздка декілька разів відкладалась, коли ми вибрали дату, в мені вже горів інтерес до цієї подорожі. Суботнього ранку ми виїхали за місто, але більшість водіїв показували, що вони вже на місці. Але ми не розчарувались і вирішили пройти деяку відстань. Ми налаштувалсь, що обов'язково заїдемо. Через декілька хвилин нас підібрав чоловік, з яким ми проїхали кілька кілометрів. Далі ми були вже на київській трасі і майже одразу нам зупинив далекобійник із Сербії Ненад, який їхав в Росію через Білорусь і довіз наc до самого Рівного. З ним ми спілкувались російською, він був дуже люб'язний і пригостив нас шоколадом.

"Він витяг аркушик, де було написане її ім'я, розірвав його й викинув. Забути. Яке слово! В ньому і жах, і розрада, і моторошна нереальність. Хто б міг жити, не вміючи забувати? Але хто здатен забути все, чого не хочеш пам'ятати? Уламки спогадів, що роздирають серце. Аж коли втратиш усе, задля чого варто жити, стаєш вільний." "Каяття - найдаремніша річ на світі. Нічого не можна повернути. І нічого не можна виправити. Якби можна, то всі ми були б святі. Життя не ставило собі за мету зробити нас довершеними." "Він ні про що не здогадується. Не помічає, що нас торкнулось диво. Дивиться на нас і не бачить, що ми змінилися. Який божевільний світ: ти можеш обернутися в архангела, в блазня, в злочинця, і ніхто цього не помітить. Та коли в тебе відірветьтся гудзик - помітять усі."

      Одне з завданнь, яке потрібно виконати під час проходження курсу "Психологія стресу на способи боротьби з ним" на українській освітній платформі Prometheus - це згадати людей чи події в нашому житті, яким чи за які ми хочемо подякувати. От і я вирішила про це написати.        Кому я хочу подякувати? № 1 - це батькам. Якби не ви, мене б зараз не було. Дякую, що ВИ є. Дякую за любов, якою ви мене наділили. Дякую за все, що для мене зробили. Дякую за те, що підтримуєте у важкі часи. Дякую за виховання.  Дякую за те, що навчили цінувати те, що маєш. Дякую за те, що навчили бути чесною та любити життя. Дякую за те, що навчили відповідати за свої вчинки. Дякую за все. Ви - найкращі.

Я відкрила для себе йогу близько двох років тому. Просто випадковість. Раніше думала, що це не моє, бо я занадто рухлива. Проте знайома, яка займається йогою розвіяла ці міфи. Перечит авши кілька статей про корисність йоги, вирішила спробувати.  Перше заняття пройшло досить непогано. Більшість асан виконувала не так, як потрібно, але це притаманне усім новачкам. Фізичний стан після заняття нагадував ейфорію, коли ти бадьорий і розслаблений одночасно,   з чудовим та позитивним настроєм. Склалось враження, що я пробілга кілька кілометрів, і не відчувала втоми.   Далі я вирішила продовжити займатись йогою. Основна мета - це навчитись долати стрес та керувати своїми емоціями. Я зрозуміла, що можу покрищити своє здоров'я та вести активніший спосіб життя. Інтуїція підказувала, що мені це потрібно. Головне - це просто почати і не очікувати якихось неймовірних результатів тоді, коли докладаєш мінімум зусиль. Найголовніша відміність йоги від якогось виду спорту це те, що ти ні з ки

       Одного разу мене запитали: "Як ти навчилась кататись на ковзанах?", я відповіла: "Падала і піднімалась".        Це щось схоже на мій життєвий шлях. Йти вперед не зважаючи ні на що. Не зупинятись перед перешкодами. Не зважати на людей, які гірші за мене. Не завжди це вчасно розумієш, але це щось подібне до життєвого кредо. Вдало сказано, що людині не дається більше труднощів, ніж вона може подолати. Нікому і ніколи не було легко. Світ так побудований, що завжли треба з чимось боротись. Інколи з самим собою. Слухати свій внутрішній голос і вірити в себе - це не легко. Але хто знає себе краще за нас самих? Помилки не страшні, головне те, чого вони нас навчили.

Радій життю. Не ускладнюй його. Дякуй за те, що маєш і прагни більшого. Не звинувачуй весь світ, якщо щось не так. Подивись з іншої сторони, можливо причина в тобі. Кожна ситуація нас чогось вчить. Просто засвоюй уроки життя. Не сперечайся з людьми, які не варті твоєї уваги. Будь собою. Бери приклад в кращих від тебе. Записуй плани, та аналізуй їх. Все, що ми хочемо втілити в життя має бути записане. Удосконалюйся: позбудься поганих звичок та замінюй їх хорошими. Будь оптимістом. Якщо думати про погане, то краще не стане. Перестань жалітись. Викорінюй негативні думки з підсвідомості. Вони впливають на наше життя та скеровують нас в непотрібне русло. Отримуй задоволення від життя: використовуй кожен момент тому що, він особливий.