Відгук про книгу Т. Пахомової "Я, ти і наш мальований і немальований Бог"

Дуже цікава книга мені потрапила до рук: Т. Пахомова "Я, ти і наш мальований та немальований Бог".

Фото з власного архіву

Це перша книга авторки і я рада, що прочитала цей роман. Я завжди любила історичні твори.
Як і попередній "століття Якова", цей про війну.  Про жахливі страждання невинних людей. Проте головними героями є євреї, та їх переслідування у Львові, після захоплення німецькими окупантами. В творі зображено, як жили євреї до і під час війни. Описується безтурботне життя підлітків Давида і Міри та їхньої сім'ї. Авторка описала, як обмежували та утискали права євреїв. Але вони боролись за власні сім'ї. Віддавали свої скабри з надією на порятунок. Виживали та гинули в нелюдських умовах. Як безслідно знищувались ці безневинні душі.  

Твір легко читається, проте зі складним сюжетом. Коли розумієш, що в творі є велика доля правди, то нічого жалітись на своє життя. Бо нам на мить важко уявити те, що залишилось історією. 

Маленькі герої, які хотіли жити безтурботним життям, а потрапили в гетто, потім на будівництво дороги. Їхня мати Естер, яка оберігає їх з надією на визволення, вона є опорою маленьких Давида і Міри, котрі втратили усю родину. Вони ризикнули задля життя. Доля їм підкинула шанс на спасіння, без права на помилку. Завжди є ті, хто не втратив людяності, треба лише вірити. Як на мене це одна з ідей роману. Залишатись людьми та допомагати іншим. Робити добрі вчинки, які в майбтньому повернуться сторицею. 

Саме такі настанови до життя дає Естер своїм дітям. Вчить не розчаровуватись в людях, та шанувати тих, хто тобі допоміг. Вчить їх моральних цінностей та людяності.

Декілька цитат із твору, які роблять його філософським та додають світла до цих трагічних подій:

"Помисли Творця не під силу осягнути людині... Наші думки - не його думки... Наші шляхи - не його шляхи... Нам залишається лише вірити, що нас випустять після отримання контрибуції. У людини можна забрати все: будинок, врожай, скарби, сім'ю - все-все, крім віри. Думайте за добре. Вірте в добро..."

"Якби мені ваші крила... Які ж ви щасливі й не знаєте цього. Свобода і воля - ваші. А поживи - скільки треба... Чого люди не вчаться у вас?"

"Слово - це ж умовність, придумана іншими людьми; вони можуть бути праві, а можуть помилятися... А Бог, він створив не умовності для визначення предметів, явищ, він створив конкретну людину, і ніде й ніколи не казав, що одна людина вища над іншою".

"Часто люди в захланній гонитві за досяжним і недосяжним навіть не задумуються, яке блаженство криється в простих речах. Люди, яким дана розкішна божа ласка - можливість здоровими ходити, бігати, підстрибувати, бути вільними у своїх діях, - впадають у депресії чи незадоволення від побутових сварок, від похмурою погоди, не того одягу, пісної їжі, відсутності марципанів, малих рошей чи ще чогось, чого "нема, нема і нема", а "хочеться, дуже хочеться і понад усе хочеться". І починають цінувати те, що здавалося вічним, нерухомим і незмінним, тоді, коли лезо хвороби відтинає від тіла ту божу ласку чи то геть стає погано". 

"Людина без віри - як перекотиполе: несе його вітром хтозна-куди, і всяке сміття на нього намотується."

"Не звинувачуй усіх, сину; настане час - і ми вийдемо звідси, і я не хочу, щоб ти зневірився в людях. Люди як люди, є різні, і повір, більшість із них - добрі люди з великою душею. Може, вищі сили дали нам це випробовування, щоб і ми стали краші, більше їх розуміли, довіряли? Ваші тіла - це амфори, а чим вони будуть наповнені: чистою життєдайною водою чи кислим оцтом- залежить від нас..."

"Як не дивно звучить, але в нашому світі, де ми дуже залежимо від матеріального, найвищою є все-таки людські стосунки: вони дають нам крила в дружбі, коханні, у творчості... Буває, людина втрачає ці крила, поранивши душу об черствість, зразу, ненависть до інших... і тоді наслідує цілком здорового і молодого птаха, який, склавши крила, каменем розбивається об землю, так і не розгорнувши їх, бо сповила їх туга й біль від неподіленого кохання чи образ і кривди й нема кому її розрадити... Та ми - люди, і мусимо бути сильніші, ніж цей птах, бо маємо підтримку від дуже добрих людей... Люди з божою душею є основа цього світу, і це теж проста істина, яка рухає його вперед..."

"Життя дає нам великий багаж подій і досвіду, інколи й гіркого, і виносити його можна, лише пройшовши тренування часом на життєвій дорозі..."

"Людина приходить у цей світ без нічого і без нічого йде, залишаються лише її справи - добрі чи погані - у споминах інших людей, і жити вони можуть століттями..."

"Жити потрібно так, щоб у тебе був спокій у душі й радість від того, що робиш."

"Не все у світі дається отак: р-раз, і є... А що таке терпіння? Це і є твоє випробування часом - на міцність, здатність дійти до мети."

" Не важливо, яке ім'я в Бога, який його вигляд. Важливим є його слово, яке впало в людські душі, і проросло сходами людяності, і відділило нас від світу тваринного егоїзму. А свобода вибору, якої не мають тварини, - це великий його дарунок..."