На написання цього посту мене надихнув вчорашній
концерт улюбленого гурту Океан Ельзи, що відбувся у Львові в рамках світового
туру.
Цю подію я очікувала 2 роки, стільки часу
пройшло від останнього його турне. На концерті пролунали
старі відомі хіти та нові, з досить ліричного альбому під назвою «Без меж». Група існує 22 роки, склад якої змінювався, вони розвивались, росли
і отримали визнання в Україні та за її межами. Стиль музики – україномовний
рок, це тішить, бо саме з цієї групи я почала слухати українську музику і
оцінила її якість. Після чого почала відкривати нові молоді українські гурти.
Як на мене ідея таких груп – це об'єднати навколо себе велику кількість людей з
спільними інтересами, поглядами. Не
просто слухачів музики, а щирих поціновувачів.
Мене радує те, що ця група народилась в моєму
рідному місті Львові. Як сказав Святослав Вакарчук: "мої фани кажуть, що у Львові немає
річки, за те є найкращий океан". Для мене це так званий предмет гордості.
Всі ці очікування виправдали себе, бо 3.5 години концерту пройшли на одному диханні.
Близько 40 тис. шанувальників співали пісні в унісон з Океаном,
стрибали, це був той випадок, коли «адреналін підіймається з колін». Такий собі виплеск емоції в нашому
буремному житті. Скептики скажуть не час організовувати такі концерти, бо
криза, війна і т. д. А жити коли? Краще не відкладати нічого на завтра.
Атмосфера, що панувала на стадіоні була
надзвичайною, яку непросто описати словами, її треба було відчути і побувати на
цьому концерті. Такі моменти
закарбовуються в моїй пам'яті надовго. Енергетика цього концерту вражає, адже
воно чимось особлива. Заходи такого характеру допомагають наживо почути і побачити своїх
кумирів, адже виконання на стадіоні відрізняється від студійного звукозапису. Після таких
концертів навіть не сильні фанати стають справжніми фанатами, сказала я ці слова після
концерту пам’яті
Кузьми Скрябіна, що відбувся торік на тій же Арені Львів.
Лідер гурту та вокаліст Святослав Вакарчук
входить і перелік моїх кумирів. Ця людина є прикладом для наслідування
для багатьох. Мені подобається його світогляд, принципи. Його творчість
дає зрозуміти його сутність, адже кожну пісню він пише сам, і можна побачити його щирість. В різні періоди мого життя музика Океану Ельзи надихала, піднімала
настрій, була розрадою. В деяких піснях я знаходила потрібні слова в потрібний
час. Бо багато з них наповнені філософського змісту, дехто їх називає пророчими.
Я за те, щоб в Україна було побільше таких
гуртів та їх лідерів, які творять якісну сучасну українську музику, а творчістю яких захоплюються мільйони. Кожному потрібне джерело натхнення (відразу згадую нову композицію
«Джерело», яка не прозвучала на концерті), я знайшла їх. Та завжди відкриваю
щось нове.
Жити потрібно по принципу: «Люби, те що робиш
і роби, те що любиш». А саме такі концерт допомагають відчути увесь драйв життя та неповторність кожного його моменту.
Коментарі
Дописати коментар